20.02 2018 пост в фейсбуке
3
ч ·
Час іде, діти ростуть
Три з
половиною роки тому тут були руїни. Розбитий мінометами дах. Зритий окопами
стадіон і спортмайданчик.
А ще
спалені бойовиками на блокпостах парти, книжки, згоріле через хату село...
Тепер тут вирує життя. Місцева школа його центр.
Дитячий
гамір на перервах. Є дошкільне відділення.
І
найсмачніші пиріжки в місті, які печуть в шкільній їдальні.
Це
Слов’янськ. Наша школа в Семенівці. Така вона тепер. А якою була - фото нижче.
Коли ми
її відбудовували у липні-серпні 2014-го, хвилювалися, чи встигнемо до 1
вересня.
Чи буде
це якісно, якщо форсованими темпами провести практично повну реконструкцію (від
старої школи лишилися тільки стіни).
Чи матиме
це сенс? Чи будуть у відбудовану школу ходити діти?
Адже це
околиця Слов’янська і за правильного транспортного рішення дітей можна довозити
у інші школи міста.
Та ми
встигли. Час показав, що з роботами впорались якісно.
Що
відновлення школи мало сенс - сюди ,тепер у школу-садочок, йдуть діти, тож вона
популярна.
Її
люблять діти. І батьки задоволені.
Тут одна
з кращих місцевих бібліотек, інтерактивний комп’ютерний клас, спортмайданчик і
багато іншого...
А головне
- тут команда педагогів від Бога. На чолі з директором Сергієм Борисенком.
Вони і
вдихнули у відремонтовані нами стіни життя.
І мене
свого часу спонукали долучитися до цієї справи.
Усе
почалося з випадкової зустрічі на центральній площі Слов’янська у липні
2014-го. Одразу після його звільнення від бойовиків.
То був
директор. Сергій Борисенко. Він питав: коли будуть відновлювати школи.
Я сказав:
не знаю, бо відповідаю за банк і приїхав відновлювати його роботу...
Але
згодом ми взяли школу під своє шефство. І з цього вийшла хороша історія.
Вона жива
і працює. Як інвестиція симпатії, солідарності, духу певної єдності в наше
майбутнє.
Дякую
тим, хто долучився. Матимете час, заїдьте в Семенівку в місцеву школу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий