Депортація кримських татар

Депортація кримських татар (крим. Qırımtatar halqınıñ sürgünligi) — насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини — з Криму, здійснене упродовж 18-21 травня 1944 року, а прибуття останніх вагонів 4 червня 1944; один із злочинів радянського тоталітарного режиму. Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року . Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Передуралля до республік Середньої Азії — було депортовано 191 044 кримських татар, а за даними самоперепису кримських татар, проведеного Національним рухом кримських татар, — 423 100 . В ході виселення і в перші роки після нього загинуло приблизно 46, 2 % кримських татар, тобто майже кожен другий з народу .

18 травня 1944 — день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів, та ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки, — нині є днем трауру в історії кримськотатарського народу і днем пам'яті в Україні. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар, а в наступних переписах населення СРСР були заборонені будь-які згадки про кримських татар .